фото виховного заходу

Презентація до виховного заходу

https://docs.google.com/presentation/d/1Tv4bJU-OuOPBuQ-JjQKbPqdldPIReDczCuJipJXSR2s/edit#slide=id.p3

Виховний захід Іду з дитинства до Тараса

ІДУ З ДИТИНСТВА ДО ТАРАСА

(літературно-музична композиція до Дня народження

Т. Г. Шевченка)

Мета:         розширити та поглибити знання учнів про великого поета, художника, письменника Т. Г. Шевченка; формувати вміння виконувати пісні на слова Т. Г. Шевченка, інсценізувати  окремі епізоди його життя;

розвивати вміння читати картини Т. Г. Шевченка, милуватися красою природи; збагачувати словниковий запас учнів;  

виховувати почуття патріотизму, відчуття духовного зв'язку з історичним минулим рідного народу, любов і повагу до світлого образу Кобзаря.

Дійові особи: ведуча, читці, члени гуртка «Ми — українці».

Хід заходу

Ведуча. З березнем пов'язано чимало важливих подій. Але про одну подію щороку  пам'ятають усі люди.Ось і ми сьогодні, різні за віком, та спільні за своїм духом, згадуватимемо того, хто не лише влучно говорив, але й боровся за свободу,мир і спокій у нашому українському домі

1 читець   

Коли створив Господь планету,

Добром він землю засівав

І саме там,у рідну Україну,

Тараса– генія послав.

Усі дорослі і малі

Ми,діти рідної землі

Твої ми діти,

Рідний наш,Тарасе

Ведуча. Так, дійсно, сьогодні 9 березня — свято генія, велике свято, свято

державне, свято всіх нас, українців, які з гордістю вимовляють, пам'ятають і

шанують ім'я великого поета Т. Г. Шевченка, який життя своє віддав за Україну за нас із вами, за те, щоб ми були вільними, гордими людьми. Так,Тарас Шевченко — виразник дум наших, борець за вільну Україну.І всіх  нас закликав у своїх творах: «Борітеся — поборете! вам Бог помагає!»;

1-й читець

І на оновленій землі
Врага не буде, супостата
А буде син, і буде мати,
І будуть люди на землі.       

Ведуча. Шановні діти! Ми сьогодні гостинно запро­сили вас до української світлиці. Протягом року нам треба бути господарями цієї затишної оселі. Тож подаруємо одне одному приємні хвилини спілкування. Я вітаю вас із березневим днем! По­вільно, але впевнено наближається до нас красуня – весна. Незабаром зійдуть сніги, нам привітно усміхнуться дерева своїм листячком, трава і квіти, прилетять гуси – лебеді. Кажуть у народі: весна да­рує всім життя, в природі все прокидається, ожи­ває, молодіє.

Прослуховування аудіозапису «Зацвіла в долині...».

Ведуча. І ось 9 березня 1814 року весна подарувала на радість людям маленького Тарасика. Гуси-лебеді принесли хлопчика Тарасика до кріпацької хати. Було це в селі Моринцях на Черкащині, неподалік Канева.

Породила мати сина

В зеленій діброві.

Дала йому карі очі

І чорнії брови

Китайською повивала,

Всіх святих благала,

Та щоб йому всі святії

Талан долю слали.

Ведуча. Народився Тарас на українській землі, під українським небом. Є такий давній звичай в українців: коли в родині народжувався хлоп­чик — на хвіртці вивішували рушник. От і в нас ви бачите цей знак — гарний вишитий рушничок.

1-й читець

Не на шовкових пелюшках,

Не у величному палаці —

В хатині бідній він родивсь

Серед неволі, тьми і праці.

Нещасна мати сповила

Його малого й зажурилась...

І цілу ніченьку вона

За сина-кріпака молилась...

Ведуча. Ще був і такий звичай в українців! коли дитина підростала і починала вимовляти перші слова, цю подію також відзначали: замітали вер­бовим віником хату, бо верба благословенна Богом і вимітає усіляку духовну нечесть, запрошували гостей і розкладали на лаві подарунки дитині. Го­сті уважно стежили: до чого ж потягнеться мале? До молотка — буде теслею, до гончарного круга гончарем. А Тарасик потягнувся до книжечки — то була

Біблія — і через усе своє життя проніс палку любов до слова, до української

мови, до україн­ської пісні. І Бог почув молитву Тарасової матері, дав убогій душі Тарасика велику силу, а в руки хлопцеві вложив співецьку чародійну силу.

Інсценізація «Я буду добрим»

Тарасик. Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах держиться?

Мати. Так, мій синочку, правда.

Тарас. А чому так багато зірок на небі?

Мати. Це коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив?

Тарас. Бачив, матусю, бачив... Матусечко, а чому одні зірочки ясні, великі, а другі ледь видно?

Мати. Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свіч­ка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей, ро­бить їм добро, тоді свічечка такої людини світить ясно і світло, це далеко видно.

Тарас. Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила найясніше.

Мати. Старайся, мій хлопчику.

Ведуча. Хлопчик ріс мовчазним, завжди чомусь за­мисленим. Ніколи не тримався хати, а все тиняв­ся десь по бур'янах, усе блукав десь за вигоном, за що його прозвали в сім'ї малим приблудою.

Інсценізація «Чумаки»

Звучить музика, одна з чумацьких пісень.

1-й чумак. Гей, хлопче, чи далеко до села?

Тарас. Ні, вже недалеко. Село он там, за переліском.

2-й чумак. А куди ж ти оце проти ночі мандруєш?

Тарас. Іду стовпи шукати, що небо підпирають. Чумаки сміються.

3-й чумак. Ой, далеко тобі, хлопче, іти. За все життя не дійдеш. Ось підростеш, зрозумієш, тоді й підеш в таку далеку дорогу.

1-й чумак. Сідай краще на воза, ми тебе додому під­веземо.

Виходить мати.

Мати. Ой, де ж це мій синочок запропастився? Вже темніє, а його немає. (Біжить назустріч чумакам.) Чи не бачили хлопчика такого малого, люди добрі, синочка мого?

2-й чумак. Чи не він ото дрімає в нас на возі?

Мати. Ой, Тарасику, де ж ти був?

Тарас. Мамо, ходив я стовпи шукати, ті, що небо тримають. Кажуть, дуже далеко вони, підросту, тоді піду.

Чумаки ідуть далі. Виходить дід, сідає на ослінчику, розпо­відає про козаків.

Прослуховування аудіозапису «Було колись на Вкраїні».

Ведуча. 1822 року восьмирічного Тараса батьки від­дали до дяка в науку.

Прізвище дяка — Совгир. Дивна це була наука. П'яниця-дяк навчав дітей за церковними книгами. За найменшу провину карав він своїх учнів різками.

Виходить Тарас.

Тарас. Добре, що в мене залишилась вільна хви­лина, помалювати можна, доки дяка немає вдома. {Ставить свічку, дістає книжку і змальовує ікону. Зненацька заходить дяк.)

Дяк. А що це ти робиш, хлопче? Свічки він спалює! До малювання, бач, його тягне. Я тебе ось пома­люю! (Вириває олівець, ламає його, рве аркуш папе­ру, б'є Тараса нагайкою.) Я тебе помалюю! Я тебе помалюю!

Тарас тікає, дяк женеться за ним.

Ведуча. Уже відомим поетом Тарас Шевченко згаду­вав ту школу, куди привела його кріпацька доля.

2-й читець

Ти взяла мене маленького за руку

І хлопця в школу одвела

До п'яного дяка в науку.

«Учись, серденько, колись з нас

 Будуть люди», — ти казала...

Ведуча. Та недовго тривала Тарасова наука. Неспо­діване горе випало на долю маленького хлопчи­ка. 1824 року, замучена важкою працею, померла мати. Незадовго після смерті матері 1825 року по­мер батько. Смерть батька приголомшила малого Тараса.

2-й читець

Мати кинула цей світ

Як мав Тарас лиш дев'ять літ.

Потім два роки не тривало,

Та батька рідного не стало.

Остався круглий сирота

І гірко попливли роки:

Там батько плачучи з дітьми

(А ми малі були і голі)

Не витерпів лихої долі

Умер на панщині!

А ми розлізлися межи людьми,

Мов мишенята.

Я до школи —

Носити воду школярам...

Ведуча. Тарас наймитує в школі, а потім наймаєть­ся пасти громадську череду. Мине 20 років, і він з болем згадуватиме своє дитинство у вірші «Мені

тринадцятий минало».

Читець виконує вірш «Мені тринадцятий минало». Виходять Тарас і Оксана.

Оксана. Чом же плачеш ти, Тарасе? Ох, дурненький, Тарасе. Давай я сльози витру.

Тарас. Оксано, Оксаночко! (Посміхається.)

Оксана. Не сумуй, Тарасику, адже кажуть найкраще від усіх ти читаєш, найкраще за всіх співаєш, ще й, ка­жуть, малюєш. От виростеш і будеш малярем. Еге ж?

Тарас. Еге ж, буду малярем.

Оксана. І ти розмалюєш, Тарасе, нашу хату.

Тарас. Атож, розмалюю. А всі кажуть, що я ледащо і ні на що не здатний. Ні, я не ледащо. Я буду-таки малярем.

Оксана. Авжеж, будеш! А то що ти ледащо, то прав­да. Дивись, де твої ягнята? Ой, бідні ягняточка, що чабан у них такий — вони ж питоньки хочуть. Побігли їх швидше напоїмо.(Йдуть зі сцени.)

Ведуча. Попри те, що народився поет в бідній кріпаць­кій сім'ї і дитинство його було тяжким і безрадіс­ним, малий Тарас ріс допитливим і розумним. Допомагала йому набиратися розуму сестричка Катруся.

Виходять Тарас і Катруся.

Катруся. Давай, братику, почимося лічити до 10.

Читають удвох народну лічилку. Тарас називає число, а Кат­руся говорить примовку.

Катруся

Один — жав жито Мартин.

Два — забув удома серпа.

Три — взяв до голови.

Чотири — повернувся до конини.

П'ять — пішла конина гулять.

Шість — взяла Семена злість.

Сім — дісталося всім.

Вісім — вийшов вовк із лісу.

Дев'ять — Семен каже: «Де він?».

Десять — од і все: вовка кінь трясе.

Катруся. А тепер, Тарасику, скажи мені, що доброго зробив ти сьогодні?

Тарасик. Першим привітався зі старим дідусем, ски­нувши шапку.

Катруся. А ще що?

Тарасик. Підмів подвір'я, приніс дровець до хати.

Катруся. А може, ти вломив гілку з дерева?

Тарасик. Ні, Катрусю, бо батько почастує нею, по­б'є мене за це.

Катруся. Гаразд, Тарасику, тоді тобі можна давати вечерю.

Йдуть зі сцени.

Ведуча. Дотримували в Україні і такого звичаю:увечері дитина давала батькові та матері звіт: що доброго зробила цього дня і чи гідна вона того,щоб їй дали їсти. Тарас дуже хотів знайти люди­ну, яка б навчила його малювати. І він знаходить таку людину. Це був хлипківський маляр, який погодився навчити хлопця малювати. Однак пан Енгельгардт забирає Тараса до себе в Петербург, і Тарас стає козачком. 1830 рік. Тарасове дитинство закінчилося. Він стає підмайстром у живописця Ширяєва. Ширяєв — перший учитель малювання Тараса Шевченка.      

3-й читець

Хоче малювати, прагне він до знань,

Та за це багато зазнає знущань...

Нишком він малює статуї в саду,

Вночі пише вірші про людську біду.

Ведуча. Так, коли Тарас служив у пана Енгельгардта в Петербурзі, він потай змальовував картини. У Петербурзі молодому Шевченкові пощастило: друзі побачили його неабиякі здібності та вику­пили художника з кріпацтва за 2500 карбованців. Було це 22 квітня 1838 року. Шевченкові було 24 роки. Хто ж вони, ці друзі? Сошенко земляк-художник, Гребінка — байкар, Брюллов — худож­ник, Венеціанов — художник, Жуковський — поет.

Виходять герої наступної інсценівки. Іде сумний Тарас, назустріч йому товариші в циліндрах.

1-й товариш. Все, Тарасе, портрет ми продали, великі гроші вторгували!

2-й товариш. Викупили тебе у пана. Тепер ти віль­ний.

Тарас (зраділо). Значить я тепер можу вчитися? Як я вам вдячний! Я стану художником. Змалюю всю Україну, її куточки вбогі, але такі прекрасні та рідні.

Герої йдуть зі сцени.

Ведуча. 1840 року виходить перше видання його творів — усього вісім творів.

3-й читець

Велику книгу написав,

І «Кобзарем» її назвав.

В тім «Кобзареві» зложив заповіти,

Щоб знали всі: дорослі й діти.

Ведуча. Тарас Григорович виправдав їхні сподіван­ня. 1845 року закінчив Петербурзьку художню ака­демію з двома срібними медалями та званням віль­ного художника. Тарас.малює портрети, картини, замальовує пам'ятки минулого, робить ілюстрації до своїх віршів. Ось погляньте, які чудові картини залишив у спадок Т. Шевченко.

Показ репродукції картин Т. Г. Шевченка, ілюстрацій до віршів.

Ведуча. У той же час він продовжує писати вірші та поеми про долю і недолю свого народу, про його славне минуле, вірші про рідну Україну, про її поля та діброви.

Прослуховування аудіозапису «По діброві вітер виє».

Ведуча. Шевченко оспівував волю і закликав народ боротися за неї. Він висміяв царя і той покарав його. За бунтарські вірші 1847 року 33-річного Тараса заарештували й забрали в солдати в далекі степи Казахстану без права писати та малювати. Попри сувору заборону, Тарас Григорович писав вірші і ховав їх за халявкою чобота. Була в нього для цього невеличка потаємна книжечка. Тепер цю книжку називають захалявною. Гнівними були його вірші. Страх несли вони панам. Він закликав український народ боротися за кращу долю.

3-й читець

Ой думи мої!

О, славо злая!

За тебе марно я в чужому краю

Караюсь, мучусь... але не каюсь!

Ведуча. Під час перебування на засланні з 1847-го по 1857-й роки Шевченко дуже тужив за Украї­ною, рідною природою, рідним краєм. Послухайте, як ніжно і тужливо звучать його пісні «Зоре моя вечірняя», «Бандуристе, орле сизий».

Прослуховування аудіозаписів «Зоре моя вечірняя», «Бандуристе, орле сизий»

Ведуча. Повернувся Тарас з неволі вже хворим (1857 рік). Цар дозволив йому жити в Петербурзі лише під суворим поліційним наглядом. 9 березня 1Я61 року Тарасу Григоровичу минуло 47 років. Із них 24 роки був у кріпацтві, 10 років мучився в солдатській неволі на засланні. І лише 13 років Шевченко був вільною людиною. Надійшло багато вітальних телеграм. Привітати поета, який лежав тяжко хворим, прийшли друзі: артисти, письмен­ники, художники. А 10 березня 1861 року пере­стало битися серце великого поета. Помер він від серцевого нападу.

4-й читець

І тільки ще чотири роки

Носив у серці біль глибокий,

Мов ті бездонні чорні ріки

І враз заснув, заснув навіки.

Ведуча. Поховали поета в Петербурзі. А через два місяці і 12 днів — 22 травня 1861 року — тіло Тараса Шевченка перевезли до Канева і поховали на Чернечій горі. Так заповідав великий поет.

5-й читець

Ой крута та круча, де стоїть Тарас,

Із тієї кручі кличе Тарас нас.

Поклонися, земле, низько поклонися

Пам'яті Тараса, славного співця.

До могили тої серцем пригорнися,

Де ж бо більші скарби, як могила ця?

Поклоніться низько, українські діти,

Тій горі, що гордо над Дніпром стоїть.

 І Тараса-батька віщі заповіти

У життя з собою в серці понесіть!

Ведуча. Зайдіть у будь-яку хату і ви побачите при­крашений вишитим рушником портрет Кобзаря. Він як член сім'ї, як найдорожча людина.

6-й читець

А тепер наш Тарас в кожній хаті

З нами словом живим розмовляє.

Є в Шевченка народження дата,

Дати ж смерті в Шевченка немає.

В світлиці нашій на стіні

Висить портрет у рамі

Я добре знаю — це Тарас,

 Що мучився в неволі.

Такий ріднесенький, дивись.

Він мов говорить з нами,

Він на портреті, мов живий

Ось-ось — і вийде з рами.

Ведуча. У день народження Т. Шевченка дорослі і діти йдуть до його пам'ятника, щоб поставити свічку, покласти квіти, почитати його вірші, поспівати пісень і цим висловити свою шану великому Кобзареві.

4-й читець

Тарасе, наш Кобзарю, всюди

Приходиш нині ти, як свій,

Тебе вітають щиро люди

На всій Україні моїй.

Ведуча. І дорослі, і діти шанують геніального укра­їнського поета та художника.

7-й читець

Я маленький українець, дев'ять років маю,

А про Тараса Шевченка вже багато знаю.

Він дитя з-під стріхи, він в потертій свиті,

Він здобув нам славу, як ніхто на світі.

А та наша слава не вмре, не загине.

Наш Тарас Шевченко — сонце України.

Ведуча. Учні п’ятого класу висловили бажання прий­няти сьогодні, в День народження великого Коб­заря, дитячу присягу.

Читці зачитують текст присяги.

8-й читець

Уклін тобі, Тарасе,

Великий наш пророче,

Для тебе вірно б'ється

Те серденько діточе.

За тебе вічно б'ється,

За твої заповіти,

Чого батьки не зможуть,

Те сповнять їхні діти.

9-й читець

     Поклін тобі, Тарасе,

Великий наш пророче,

Для тебе вірно б'ється

Те серденько діточе.

Ти кажеш рідний народ

І рідний край кохати,

Для нього кажеш жити.

Для нього й умирати.

 Ось тут перед тобою

Ми, українські діти,

Святочно прирікаєм

Сповняти твої завіти.

 10-й читець

Поклін тобі, Тарасе,

Великий наш пророче,

За тебе вічно б'ється

Те серденько діточе.

За тебе вічно б'ється,

За твої заповіти,

Чого батьки не зможуть,

Те сповнять їхні діти.

На службу Україні,

На чесне діло гоже,

В ім'я святої правди —        

Благослови нас, Боже!

За все тобі клянемся,

Всі українські діти.

Ми сповнимо, Кобзарю,

Всі твої заповіти.

Фото

Урок Складні випадки правопису слів зі спрощенням в групах приголосних

Тема 1: Складні випадки правопису слів зі спрощенням в групах приголосних

Тема 2: Природа навколо нас

Мета уроку: поглибити знання учнів про додержання норм  української літературної вимови та засоби  милозвучності української мови; повторити знання десятикласників про спрощення в групах приголосних; формувати правописні вміння; удосконалювати уміння знаходити й виправляти орфографічні помилки у писемному мовленні;

розвивати вміння визначати і виправляти допущені в усному та писемному мовленні помилки;

виховувати у школярів повагу до рідної мови, а також відчуття її краси як основи естетичного виховання.

Обладнання: дидактичний матеріал, таблиця «Спрощення в групах приголосних»

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу

Хід уроку

І. Перевірка домашнього завдання

- Давайте переглянемо і перевіримо домашнє завдання. Що було задано додому?

- Що  мається на увазі під милозвучністю мовлення?

- Згадайте засоби милозвучності української мови.

( Засобами милозвучності української мови  є: чергування прийменників у – в, з-зі – із, над – наді , під – піді ); сполучників і – й ; часток би – б , ж – же; префіксів від – віді, над – наді; постфіксів ся – сь; початкових та кінцевих звуків у словах ( ужити – вжити, знов – знову); чергування приголосних фонем;  чергування голосних ( о – а, е – і, і – и, о – е).

Отже, милозвучність української мови досягається різними мовними засобами, включаючи фонетичні, зокрема рівномірний розподіл голосних і приголосних звуків у потоці мовлення. Українська мова прагне уникати складних для вимови звукосполучень, тому їй не властиве поєднання кількох голосних чи приголосних звуків, але є випадки в яких відбувається збіг приголосних, тоді відбувається таке мовне явище як спрощення.

ІІ. Актуалізація опорних знань

2.1. Самостійна робота

- Перепишіть речення розставляючи пропущені розділові знаки. Визначте слова орфограми.

Картка 1

1. Є тільки висоти не взяті є тільки робота щоденна є тільки пориви крилаті і спрага краси невтоленна.

2. Не потрібно так тяжко страждати. Бо усьому настане пора час ламає сталевії грати, з місця сходить важенна гора.

Картка 2

1. У кожній дії нескінченність сили.

2. Стежка була страшенно балакучою, щодня сто разів казала Доброго дня Як ся маєш Будь здоров Щасти Боже.

Картка 3

1. Небо щедро многоцінно ллє проміння в безгоміння.

2. Незважаючи на те що з кожним поколінням українська мова змінюється певний недоторканий шар її живе у назвах річок урочищ древніх поселень і рік.

Картка 4

1. Поезіє ти прояв незнищенності.

2. Книга інструмент насадження мудрості.

Картка 5

1. І в гостинній хаті лилася щира, бажана розмова.

2. Чи може хто з благословенним словом до мене в душу стиха нахиливсь.

2.2 Бесіда

—  Чому відбувається спрощення в  групах приголосних?
—  Спрощення  — це фонетичний чи морфологічний процес?
—  Чому в  одних випадках спрощення відбувається лише у ви­мові, а в інших   — у  вимові й на письмі?

— Який розділ мовознавства називається фонетикою? (Фонетика – це розділ мовознавства, який вивчає звуковий склад мови).

— Який розділ мовознавства називається орфографією?  (Орфографія ( від гр. orthos – правильний, grapho – пишу )  – це розділ мовознавства, який вивчає правила написання слів. Але не завжди слова так як вимовляються, так і пишуться ).

ІІІ. Повідомлення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності

-       Сьогодні на уроці  ми працюватимемо над темою: «Складні випадки правопису слів зі спрощення в групах приголосних». Будемо вимовляти звуки відповідно до орфоепічних норм, визначати групи спрощень, використовувати засоби милозвучності, навчимося правильно писати слова з спрощеними приголосними звуками, користуватися орфоепічними і орфографічним словниками. Знання цього матеріалу збагатять ваш словниковий запас, навчать правильно і змістовно використовувати основні норми української літературної вимови, що допоможуть будувати усні та писемні висловлювання.

IV. Сприймання й засвоєння нового матеріалу

4.1. Спостереження за мовним матеріалом

- Зверніть увагу на вправу 101, с.78. Знайдіть слова, в яких відбулось спрощення.

         Пристрасних,  чесним, облесне, ясні, прослали, ненависне, почесна, щедрісним, злісні, щасливо.

- Які орфоепічні закономірності простежуються в цих словах?

- Розглянемо групи спрощення приголосних, які орфоепічні норми простежуються в цих словах? (Спрощення – явище усного мовлення, воно забезпечує милозвучність. Основою для написання слів, у яких відбувається спрощення, є їхня вимова. У групах приголосних –ждн-, -здн-, -стн-, -стл- при вимові приголосні [д] і [т] випадають. У групі приголосних -слн- випадає звук [л]. У групі приголосних -рдц- випадає звук [д])

- Для чого, на вашу думку, існує спрощення?

4.2. Розповідь вчителя

Іноді при творенні або змінюванні слів виникає важкий для вимови збіг трьох приголосних, найчастіше зубних. Тоді, як правило, середній приголосний у вимові випадає. На письмі ця зміна позначається не завжди.

1. Групи приголосних стн і стл спрощуються на сн і сл у вимові й на письмі: перстень — персня, честь — чесний; пристрасть — пристрасний, область — обласний, щастя — щасливий, користь — безкорисливий.

Винятки становлять:
а) слова: кістлявий, пестливий, хвастливий, хвастнути, зап'ястний, шістнадцять (у слові шістнадцять, як і в шістдесят та шістсот, звук т у вимові випадає);
б) прикметники, утворені від іменників іншомовного походження на ст: контрастний, баластний, форпостний, компостний.

2. Групи приголосних скн, зкн і шчк спрощуються на сн, зн і шк у вимові й на письмі: тиск — тиснути, блиск — блиснути, брязк — брязнути, горщок — горшка, дощок — дошка.

Але немає спрощення в словах випускний, пропускний, рискнути, вискнути (від виск), тоскно, скнара, скніти, брязкнути і споріднених. В утвореному від іменника писк дієслові допускається двояке написання: писнути і (рідше) пискнути.

3. У вимові й на письмі відбувається спрощення ще в таких словах:
а) тижня, тижневий — від тиждень;
б) проїзний, виїзний, під'їзний — із коренем -їзд-;
в) серце — при формі сердець;
г) ченця — родовий відмінок від чернець;
ґ) скатерка — від скатерть.

4. Лише у вимові відбувається спрощення:
а) у групах приголосних стц, стч: невістка — невістці [нев'іс'ц'і], невістчин [нев'ішчин], хустка — у хустці [хус'ц'і];
б)  у групах приголосних стськ, нтськ, нтств: турист — туристський [турис'кий], студент — студентський [студен'с'кий], студентство [студенство]. Такі слова пишемо за морфологічним принципом.

V. Закріплення вивченого матеріалу

5.1. Вправа «Дослідження-трансформація»

- Утворити від поданих іменників прикметники. З’ясувати, в яких словах відбулося спрощення приголосних, а в яких — ні.

Честь, контраст, проїзд, користь, баласт, пестощі, щастя, тиждень, компост, кількість, кореспондент, область, радість, захист, пристрасть, якість, агентство, студент, совість, пропагандист, вартість, парламент, інтелігент.

Відповіді: чесний, контрастний, проїзний, корисний, баластний, пестливий, щасливий, тижневий,  компостний, кількісний, совісний, кореспондентський, обласний, радісний, захисний, пристрасний, якісний, агентський, студентський, пропагандистський, парламентський, інтелігентський.   

5.2. Орфографічний практикум

- На місці крапок, де потрібно, поставити пропущені літери. Пояснити правопис слів.

Пристрас..ний, контрас..ний, прихвос..ні, сон..це, чес..ний, мес..ник, сер..це, студен..ський, фашис..ський, влас..ний, очис..ний, дилетан..ський, доблес..ний, кож..ний, повіс..ці, пос..лати, ровес..ник, свис..нути, хрус..нути, совісн..ий, ус..ний, ціліс..ний, словес..ний, виїз..ний, шіс..десят, зліс..ний, у кіс..ці, шіс..надцять, капос..ний, журналіс..ський, вартіс..ний, ях..смен, якіс..ний.

5.3. Вправа «Перекладач»

- Перекладіть речення українською мовою. Порівняйте правопис виділених слів у російській та українській мовах.

1. Когда мы возвращались обратно, лес совсем проснулся и ожил, и весь наполнился птичьим радостным гомоном (О. Купрін). 2. Кстати заговорил я о весне: весной легко расставаться, весной и счастливых тянет вдаль (І. Тургенєв). 3. Нет ничего, что не касалось бы честных людей (М. Горький). 4. Стремглав наездники помчались (О. Пушкін).

5.4. Вправа 102, с 78

- Від поданих у дужках іменників утворіть і запишіть прикметники.

Контрастний душ, протестантська акція, журналістське розслідування, президентські вибори, парламентське слухання, депутатський запит, студентський мітинг, пропагандистський захід, колективістський характер, голландські тюльпани.

5.5. Вправа 104, с. 78

- Перепишіть, ставлячи подані в дужках іменники у формі давального відмінка однини.

         Подякувати бандуристці, аплодувати піаністці, порадіти звістці, переказати аспірантці, допомогти туристці.

VI. Підсумок уроку

6.1. Творча робота

- Від  наведених  слів  утворіть  прикметники,  запишіть  їх  у  три колонки: I  — ті, у  яких відбувається спрощення лише у  вимо­ві;  II  —  ті,  у  яких  спрощення  приголосних  відбувається  у  ви­мові  й  фіксується  на  письмі;  III  —  ті,  у  яких  не  відбувається спрощення.

Баласт,  агент,  користь,  захист,  проїзд,  кар’єрист,  цілість, улестити,  щастя,  хвастати,  пестити,  комендант,  турист,  мастити,  ремесло,  форпост,  випуск,  кості,  захист,  кількість,  диригент, зап’ястя,  журналіст,  перехрестя,  злість,  тиждень,  якість,  пропагандист, пристрасть, заздрість.

6.1. Орфоепічний тренажер

- Прочитайте текст, дотримуючись норм літературної вимови. Поясніть вимову слів, в яких відбувається спрощення. Докладно перекажіть текст.

На  ще недавно висушених самотужки гектарах  — пил, а  серед боліт  —  повноводий  канал.  Вода  тече  й  тече.  Лиха  вода,  якої  хочуть позбутися.
Софія  розшукала  Арсена  Тарасовича  на  полях.  Він  никав  там із городником, наче шукав золото. Був їй дуже потрібен: привезла план, що і   скільки сіяти. Барило розкопував пил і  докопувався до пилу. Послухав голова, який спустили план, і  сказав:
—  Впав­пропав, пережив я  чумизу.
—  А кукурудзи не переживете?
—  Переживу  і  її!  Ти   агроном,  слухай!  Мали  задурно  траву, коси!.. Кукурудза у  нас і  на городах не виросте!
—  А звідки тут пил, дядьку Арсене?
—  Вода, впав­пропав, утекла.
—  Що  ж буде?
—  Без трави і  без гною нічого не буде!
На  тих  гонах,  що  обезводніли,  цим  літом  вже  гуркотіли трактори.  Скиби  відвалювалися  масні:  сій  пшеницю  і   смійся. Звично  туркотіли  машини.  Повертався  одвічний  круг   —  літа до  осені.  І  Софія  прагла  розгадати  душу  боліт,  піску  і   лісу.  Інститут  дав  їй  дуже  мало.  Її   вчили  брати  із  землі  все,  що  земля може  дати,  не  роздумуючи.  Милостей  чекати  нічого:  груші  на вербі  не  виростуть.  Але  вона  усвідомлювала  й  те,  що  прище- плені  на  вербі  груші  будуть  гіркими.  Ці  роздуми  були  дещо дилетантськими.  Та  вона  й  не  збиралася  в  академіки.  Але  як нагодувати  людей  хлібом? На  цих  землях  усе  піднялося  на  льодовикові.  Льодовик  усе
змів  і   залишив  каміння.  Каміння  взялося  мохом,  чагарями.  Відступала вода. І  довгі­довгі віки похмура природа, гола й   недоступна,  перетворювала  саму  себе,  щоб  заманити  сюди  людей.  Люди стали  на  звірів.  Багатьох  природа  позбулася  сама,  замуливши їх.  Природа  із  дикої,  свавільної  стала  задуманою,  як  та  сосна  на узліссі, кострубата, але чарівна. Чого росте? І  та сосна говорить не комусь, гомонить наокіл: тримаю корінням воду, щоб не родився пісок.

Софії ніби вдалося розгадати таємницю того, чому п’ять-­шість років  тому  осушені  землі  стали  пилом.  Вона  їздила  зі  своїми  висновками до Львова. На   кафедрі з  тих її висновків тільки посміялися: сіяти трави? Та  чи варто для цього осушувати болота?!

6.3. Оцінювання

VII. Оголошення домашнього завдання

Опрацювати матеріал в підручнику с. 77-78, вправа 105. Написати твір «Барви рідного краю»