Самоаналіз власної педагогічної діяльності

Хоружівський навчально – виховний комплекс: «Загальноосвітня школа І-ІІІ ст.- дошкільний навчальний заклад»

Самоаналіз

власної педагогічної

діяльності

                                          Кумеда Світлана Миколаївна,

                                                               учителя української мови й

                                                               літератури

                                                                    

                                                                 

                                                         

                                            Хоружівка  -  2017        

      

Австрійська письменниця  Марія фон Ебнер-Ешенбах  вважала, що сучасний урок - це твір мистецтва, де педагог уміло використовує всі можливості для розвитку особистості учня. Тому  переконана, що  урок - це  плід педагогічної майстерності, який учитель створює  для дітей і разом з дітьми. Він  особливий і  забезпечується індивідуальним стилем учителя й особистісною своєрідністю учнів.

         У Хоружівському навчально – виховному комплексі: загальноосвітній школі І – ІІІ ступенів, дошкільному навчальному закладі працюю 22 роки учителем української мови та літератури в середніх та старших класів.

         Сучасна концепція розвитку освіти орієнтує вчителя на можливість вибору стилю викладання, формування особистості, передбачає розвиток розумової та творчої діяльності учнів.  На уроках словесності велику увагу приділяю духовному вихованню учнів, дбаю про те, щоб зі школи виходили люди, які зуміють обрати власну дорогу, освячену ідеалами гуманізму, національної самосвідомості, розуму.

У педагогічній діяльності керуюся  педагогічним досвідом

В.О. Сухомлинського, який особливу увагу у вихованні учнів  звертав на духовну культуру особистості. Сучасні вчені  обстоюють думку про те, що одним із засобів формування загальнолюдських моральних цінностей виступає  художня література. Тож мова є найпершим і наймогутнішим джерелом становлення людини та пізнання світу. У ній концентрується багатовіковий національний досвід. Вивченню мови належить пріоритетна роль в оволодінні учнями духовними цінностями, величезним надбанням народу й нації. У цьому процесі важливе значення має розвиток духовних цінностей школярів. Темою моєї методичної проблеми є «Використання інноваційних технологій на уроках української мови та літератури». 

          Кожна людина повинна бути носієм тих загальнолюдських цінностей, що були належно визнані ще нашими предками: честі, порядності, любові, милосердя, правди, справедливості, поваги, співчуття й усього того, що зветься духовними скарбами людства. Очистити ці замулені джерела гуманізму в усі складні для України часи допомагало художнє слово, перш за все, воно лунало з уст не лише письменників, а й свідомого національної гідності вчительства, найтісніше пов`язаного зі світом дитинства та юності. Прислів`я говорить: «Багатий не той, хто багато має, а той, хто не відчуває потреби мати більше, ніж має». Не відчувати потреби в надмірностях матеріальних може  лише духовно багата людина, що звикла цінувати понад усе не тілесні, а інтелектуально - духовні потреби в освіті, культурі, моралі. Тому одним з основних  завдань сучасного уроку словесності, на мою думку, є духовне відродження суспільства, яке має ґрунтуватися на уважному вивченні та засвоєнні учнями принципів гуманістичної моралі й етики, що з часів прийняття християнства й донині не втратили в усьому цивілізованому світі першорядної ваги.

         Так, знайомлячи школярів із зразками давньої української літератури, націлюю на те, що цінним  потенціалом  цих творів є неухильна спрямованість на духовне вдосконалення особистості, звичайно, на основі християнської моралі. Давня українська література – джерело становлення національної свідомості та духовного розвитку учнів.

          Працюючи з творами Т.Г Шевченка, зазначаю, що педагогіка поета ґрунтується на прищепленні дітям любові до батьків, на правді й добрі, на вірі у визволення народу з неволі, на зразках християнської моралі. Великий Кобзар учив народ жити за заповідями Божими, а я вчу цьому своїх вихованців.

         Література як будь-яке мистецтво – «це час і простір, у якому живе краса людського духу» (В.Сухомлинський). Вона творить естетичну насолоду, уселяє в кожного кращі моральні якості, допомагає усвідомити духовні ідеали.

         Вироблення в учнів комунікативних умінь і навичок, засвоєння ними основних теоретичних відомостей з предмета, формування вміння користуватися всіма багатствами мовних і мовленнєвих засобів, засвоєння норм української літературної мови, вироблення міцних орфографічних та пунктуаційних навичок – усе це найважливіші завдання вивчення рідної мови. Грамотне письмо набуває особливої актуальності в умовах незалежності, відродження української духовності, культури. Тому практикую написання словникових диктантів, орфографічних хвилинок, пропоную учням удома виготовити картки з пропущеними орфограмами  у словах, написання яких уже опрацьовано.

          Щоб учень міг розкритися, треба дати йому таку можливість. Для цього обираю  різні форми й методи проведення уроків та позакласних заходів, що є необхідною умовою комплексного навчання й виховання. Людина від природи наділена пізнавальним інтересом, що, звичайно, стимулюється в умовах проблемної ситуації. Проблемно-пошуковий метод сприяє самостійному розв`язанню проблеми учнями. Він привчає дітей бачити проблему, ставити запитання, висловлювати припущення, наводити докази, робити висновки. Зовнішньою стороною цього методу може бути бесіда, що складається з ряду запитань, кожне з яких є кроком до розв`язання проблеми.

           Актуалізації проблемної ситуації на уроках української літератури, усвідомленню ідейної спрямованості твору сприяє також особливий вид роботи з текстом – робота з цитатами. Звертаюся до учнів із запитанням: як вони розуміють ту чи іншу цитату (фразу, висловлювання, твердження, думку). Та кожне поставлене запитання має бути актуальним, розвиваючим і виховувати в дітей духовні цінності.

         Дослідницький метод використовую для стимулювання творчої діяльності учнів, бо він передбачає вміння учнів здобувати знання самостійно, досліджувати явище, робити висновки, а набуті знання застосовувати в практичній діяльності.

         Щоб досягти інтенсивності навчання, застосовую різні способи структурування навчального матеріалу з використанням узагальнюючих таблиць і схем. На мою думку, особливо ефективними є укрупнені дидактичні одиниці при вивченні всіх розділів науки про мову. Є різні способи структурування навчального матеріалу на основі подібності, протиставлення, класифікації. Знання, отримані в процесі такого методу роботи, характеризуються обсягом, глибиною, системністю, оперативністю, узагальненістю, розгорнутістю. Вважаю, що використання узагальнюючих таблиць і схем є необхідною умовою успішного вивчення будь-якої теми.

          Приділяю увагу підготовці до уроків засвоєння нових знань, формування практичних умінь і навичок на основі здобутих знань. Для перевірки рівня засвоєння теоретичного матеріалу використовую такі види робіт: самодиктанти, картки з тестовими завданнями для експрес-контролю знань учнів, побудову зв`язних розповідей за схемою чи таблицею. Для формування вмінь та навичок проводжу вибіркові, розподільні, пояснювальні, асоціативні диктанти, диктанти з творчим завданням, картки із завданнями для індивідуальної роботи.

          Особлива увага сьогодні звертається на мовленнєвий розвиток особистості. Допомагають здійснювати це, насамперед, уроки розвитку мовлення, де навчаю дітей складати план прослуханого чи прочитаного, робити висновки, висловлювати власну думку щодо сприйнятого, переказувати почуте чи прочитане, складати діалоги, усні й письмові твори, робити необхідні узагальнення, складати ділові папери, добирати мовні засоби згідно із задумом висловлювання та стилем мовлення, виразно читати тексти різних стилів, типів, жанрів мовлення відповідно до орфоепічних та інтонаційних норм.

         Крім навчальної та розвиваючої, урок має виховну мету. Тому добираю завдання, пов`язані з життєвим досвідом школярів, які викликають інтерес, бажання поділитися думками з однокласниками. А дібрані з сучасної літератури тексти розкривають особливості культури нашого народу, навчають любити Батьківщину, плекати рідну мову, сприяють вихованню небайдужої особистості.

         Обдарованість дитини -  це своєрідна іскра Божа, яку треба відшукати в її душі й допомогти не тільки не згаснути, а спалахнути полум’ям.  Розвиток здібностей  дітей вважаю своїм першочерговим завданням. Переконана, участь у конкурсах, олімпіадах дає змогу дитині максимально розширити  коло своїх інтересів. За міжатестаційний період мої учні показали такі результати:

         Хоменко Ірина – ІІ місце в творчому конкурсі ім. Т.Г.Шевченка;

         Будяк Неля – ІІ місце в конкурсі ім. П.Яцика;

         Кращенко Вікторія – ІІІ місце в конкурсі ім. П.Яцика;

         Кумеда Олександр – ІІІ місце в районному етапі конкурсу театрального мистецтва номінація «Посміхнемось щиро Вишні».

         А також отримали дипломи І і ІІ ступенів Регіонального і Всеукраїнського рівнів у Всеукраїнській грі «Соняшник».

         У кабінеті № 11 проводжу роботу по оснащенню його роздатковим та дидактичним матеріалом.

         У 2016-2017 н.р. українській мові навчаю 48 учнів, показник якості знань за І семестр складає  5 клас середній бал – 7,3 %, 6 клас – 7,8 %, 8 клас – 6.8%, 11 клас – 6,7 %;  українській літературі -  48 учні, якість знань складає  5 клас - середній бал – 7,9%, 6 клас – 8,3%, 8 клас – 7 %, 11 клас -6,9%.   

           Постійно працюю над підвищенням свого професійного рівня, вивчаю відповідні документи МОН України, опрацьовую матеріали фахових журналів «Вивчаємо українську мову та літературу», «Бібліотечка Дивослова».

     Як класний керівник свою роботу спрямовую на  формування  в учнів високої мовної культури, оволодіння українською мовою як могутнім чинником становлення громадянина України;  сприяю вихованню духовної культури особистості; дбаю про утвердження на національному ґрунті принципів загальнолюдської моралі, формування морально-етичних якостей.

         Колись Василь Сухомлинський сказав так: «Моє заповітне бажання – передати ту життєву мудрість, яку називають умінням жити». Ось на це й спрямовую свою педагогічну діяльність.